Земля заплакала…І небо заридало…
А сотня відлітала в небеса.
Диміли шини, все навкруг палало.
Горіли очі…Плакала душа…
Нижньовербізької сільської ради
Земля заплакала…І небо заридало…
А сотня відлітала в небеса.
Диміли шини, все навкруг палало.
Горіли очі…Плакала душа…
День народного єднання – свято, яке започатковано для того, щоб згуртувати українців і показати, що ми – єдиний народ. Учні Мишинської гімназії долучаються до цього патріотичного свята, бо люблять свій дім, свою землю і хочуть жити у мирній державі. З Днем єднання, Україно!
З кожним роком все далі і далі історія віддаляє нас від вогняних років афганської війни. Але неможливо забути героїчні подвиги – приклади мужності і вірності військовому обов’язку, які продемонстрували тисячі відданих синів і дочок України; доля яких одягнула у солдатські шинелі. 15 лютого 1989 року останній солдат перетнув афгансько-узбецький кордон біля містечка Термез. Відтоді ця дата увійшла в новітню історію як День пам’яті воїнів-інтернаціоналістів, День вшанування учасників бойових дій на території інших держав.Бачити менше
Сьогодні працівники Мишинської гімназії долучилися до написання ХХІ Всеукраїнського радіодиктанту національної єдності. Текст диктанту цьогоріч зачитав письменник Юрій Андрухович. Визнаємо, було незвично й непросто, наявність маловідомих слів, складних синтаксичних конструкцій та темп читання змусили залишити в написаному тексті пропуски. Але, цей диктант – не контрольна, а своєрідний урок української мови. Ми вважаємо, це добра нагода вдосконалювати свою культуру мовлення.



Учні Мишинської гімназії долучились до Всеукраїнського спортивного флешмобу приуроченого 30-ій річниці Незалежності України #здороваукраїна30 в рамках соціального проекту «Активні парки – локації здорової України». Цю естафету, ми передаємо Нижньовербізькому ліцею!
Мова – це історія народу, його світогляд, інтелектуальний та духовний результат тисячолітньої еволюції кожного етносу. Без своєї мови, своєї самобутньої культури немає народу. Мова – найважливіший засіб спілкування людей і пізнання світу, передачі досвіду з покоління
15 лютого 2021 року минає 32 роки з дня виведення військ з Афганістану. Війна тривала майже 10 років. У ній брали участь більш ніж 160 тисяч українських військовослужбовців, понад 3000 з яких загинули, 72 зникли безвісти, близько 4000 отримали інвалідність. Афганська кампанія залишила невиліковну рану у серцях тих, хто брав участь у бойових діях, хто втратив друзів, синів чи батьків.
Леся Українка – сила у словах… Вона прожила життя, сповнене невимовних страждань і гіркоти. Але її творчість звучить оптимістично. В ній на повний голос пролунали життєрадісні мотиви, сповнені віри в невичерпні сили народні.
Поетеса живе серед нас, вона не вмерла, а тільки зробила крок у безсмертя:
Сором мовчки гинути й страждати,
Як маєм у руках хоч заржавілий меч.
Оце поривання до світла, непримиренність до животіння, байдужості були властиві Лесі Українці, яка, обравши тернистий шлях поета, хотіла бачити пісні свої пломеніючими, слова – зброєю іскристою. Вона їм не раз наказувала: «Палайте чи паліть, та не в’яліть!», бо «Тільки в боротьбі життя і щастя».
Вшануймо Лесю Українку увагою до її слова, думок, ідей, переконань.